Звідки взялася звичка пива з солоною рибкою, скільки коштував хек 40 років тому і чому за ляща можна було напитися в барі.
Тут ми торкнулися історії, згадали нелегкі часи, пожартували про минуле і розповіли про сьогодення. Про сьогодення асортименту нашого рибного онлайн-магазину «Вобла».
Початок «рибного шляху» у радянської людини
Отже, почнемо з кінця радянської епохи. У ті роки риби добували багато. 10-11 мільйонів тонн на рік. Частину віддавали на експорт, частину — в країну. Але про якість тоді думали далеко не в першу чергу. Конкуренції не було, а радянський споживач був невибагливий і купував що було. Основними точками збуту свіжої риби були магазини мережі «Океан». Читали, до речі, нашу статтю про цю бізнес-імперію? 🙂
Так ось, асортимент мороженої риби тоді розширювали як могли. Треба ж було народ «рибофікувати». Завжди всюди в наявності був минтай, по 37 копійок за кг з головою, і по 47 копійок — без голови. З нього господині примудрялися і супчик зварити, і котлетки, і биточки, і тюфтельки дітям. Була у продажу і хамса по 32 копійки, путасу за 43, хек і тріска — 75 копійок. В особливо святкові дні купували живого коропа. Тягли його додому в пакеті з водою і випускали в ванну поплавати. Перед сковорідкою не наплаваєшся, так би мовити.
За ляща — випивка в барі
Що стосується в’яленої або сушеної риби — тут за радянських часів малювалася ціла культура. Сушена була всюди. У кожному пивному кіоску, на кожному ринковому прилавку.
Пожовкла від старості, страшенно пахла, пересушена. Коштувала копійки, але купували! Вийшов з мужиками пива попити — взяв рибину — постукав по лавці. І процес пішов, і діалоги про стабільність і мрії про світле майбутнє.
Інша справа — в’ялена. Тоді це був дефіцит. В’ялили вдома рибалки-любителі, продавали як делікатес. І якщо вдавалося вихопити потужного ляща — вважай, король вечірки. З ним можна було зайти в пивну і безкоштовно здорово «надегустуватися». Всі кидали око на твою рибку, доводилося ділитися. Зате пиво наливали просто так.
Популярними сортами для в’ялення тоді була тарань, корюшка, лящ і вобла. Остання, до речі, зайняла особливе місце в історії часів революції. Вона стала справжнім харчовим символом. Воблою видавали пайок, постачали всіх, хто їхав у відрядження, з неї варили юшку в їдальнях, а армійці ховали її в чоботі як недоторканний запас їжі.
Мало хто пам’ятає, але ж революцію врятувала саме Астраханська вобла», — писав В’ячеслав Зіланов в своїй книзі «Таємниці рибальської дипломатії.
Навряд чи, звичайно, риба могла змінити хід історії або й зовсім зупинити армію. І як би там не було — факти ми змінити не в силах. Ми можемо як завгодно ставитися до подій, але вони — частина нас.
Чому ми — «Вобла»
Вобла була доступною, зрозумілою, близькою для людини. Вона була символом відгомонів хорошого життя. І це ми хочемо транслювати своєю ідеєю — жити добре! В даний момент, у своїй реальності. Сьогодні наша «Вобла» — це більше 20 сортів вгодованих, соковитих, м’ясистих риб. Це увага до кожного — особисто. Це можливість поїсти справжньої та чесної в’яленої рибки в будь-який день тижня. Без «рибофікування», а від насолоди.
Чим пишаємося ми? Ну, давайте трішки про наш асортимент.
Ікряна плітка
Мабуть, можна порівняти з вівсяночкою на сніданок, сер. Класика, яка подобається всім. У міру солона, з соковитою ікрою, без зайвих кісток. Легко роздягнути, зловити та з’їсти. З неї можна почати відносини з жирненькими в’яленими рибками.
Рибець
Також жирненький товариш. Несхожий ні на чий аромат, насичене за смаком м’ясо, пряний післясмак. Під легкий лагер — те, що доктор прописав.
Окунь
Він саме такий, якою ми всі пам’ятаємо суху рибку з тих років. Солоненький, сухенький, апетитний. Просто шматок за шматком відриваєш і пізнаєш дзен.
Ікряна тараня
Це — наша фішка. Гордість. Королева. Вона забита ікрою настільки, що можна мазати на хліб і подумати про щось, міцніше пива.
Лящ
Великий і жирний. Ось саме такий, з яким за часів пивнух заходили як з козирем.
Щука
Богиня-королева. Ніжне м’ясо, приємний післясмак, думки про відпустку та кращі часи на шезлонгу. Їж і гугли квитки на відпочинок — perfect match.
Камбала
О, вона теж фаворитка. Її люблять жінки за низькокалорійність, ніжність смаку та відсутність кісток. Тут просто хвіст зняв, плавники зняв, шкуру стягнув — і до нестями закоханий.
Корюшка. Астраханська вобла. Міцний судак. А ще — в’ялена ікра щуки, лемонеми, товстолоба, тріски та минтая. Ми не жартували про асортимент в більше, ніж 20 позицій. Ми готові довго і з подробицями говорити про кожну рибку, тому що сильно любимо те, що робимо.
Підводячи підсумок, скажімо так. Пам’ятати свою історію — не соромно. Це допомагає краще усвідомлювати і цінувати своє справжнє, і детальніше думати про своє майбутнє. Але ми за те, щоб без фанатизму. Інтернет-магазин риби «Вобла» — це іронія на радянський устрій і щира радість сучасного життя. Ми в’ялимо рибу, яку не соромно дістати «з широких штанин» і провести з нею повноцінний вечір в колі старих друзів. Соковита, м’ясиста, не пересушена і завжди свіжа. Тому що не бережемо її століттями.
Рекомендовано до вживання.