Ставрида — риба родом із Таврида? Так-так, назва цієї риби говорить сама за себе. Адже Таврида – це давня назва Криму. Загалом у роді ставрид чимало різних видів: японський, аравійський, новозеландський. Але ми приділимо увагу нашій рідній ставриді – чорноморській.
Як виглядає чорноморська ставрида
Суто науково, чорноморська ставрида — це не вид, а підвид ставриди середземноморської. Причому у самому підвиді виділяють ще дві форми: північну та південну. Північна помітно дрібніша — довжиною до 20 см, а південна може досягати 60 см і важити близько кілограма. Недарма найбільше ставриди виловлюють такі країни, як Туреччина та Греція.
Тіло у цієї риби довге, сплюснене з боків. Воно відрізняється тонким хвостовим стеблом, який закінчується роздвоєним загостреним плавцем, що нагадує вилку. Спинних плавників у ставриди два: перший колючий і короткий, а другий — довгий.
Треба сказати, що на тілі цієї риби взагалі багато колючок, що захищають її від ворогів. Ще дві колючки, з’єднані перетинкою, знаходяться перед анальним плавником, а вздовж бічної лінії тягнеться ряд виступаючих кісткових щитків. Тому в руки ставриду треба брати обережно, щоби не поранитися.
Забарвлення цієї риби має синьо-зелений відтінок – особливо у верхній частині (черево традиційно світліше). А біля зябрової кришки можна виявити темну пляму.
Голова у ставриди – велика, вкрита лускою. Очі витріщені — з добре розвиненим жировим віком. Паща теж досить велика — з нижньою щелепою, що виступає, і дрібними зубами.
Спосіб життя та розмноження ставриди
За способом життя ставрида – типова пелагічна хижачка. Вона плаває зграями в товщі води, на глибині від 50 до 150 м. Полює на дрібну рибу, мальків та ракоподібних. Косяки ставриди не сидять на місці і постійно мігрують у пошуках їжі. Хороший нюх допомагає цим хижакам миттєво відчути запах пораненої риби. Полюючи, ставрида здатна розвинути швидкість до 80 км/год.
Активність припиняється лише взимку. У цей час ставриди опускаються в ями і майже перестають харчуватися.
Навесні вони оживають, а яєчники самок набувають темно-жовтогарячий колір. Це означає, що ікра дозріла, і настав час йти на нерест. Нерест триває з травня до серпня і відбувається поблизу чорноморських берегів. Під час нересту ставриди розташовуються шарами – за статевою ознакою. Зверху – самці, знизу – самки. Виметана ікра піднімається вгору, потрапляє в «хмару» молок, що випускаються самцями, та запліднюється.
Самка метає ікру порціями — причому якщо дрібна особина відкладає до 200 тисяч ікринок, то велика може розродитися двома мільйонами.
Молодь, що вилупилася, плаває в поверхневих шарах води і нерідко ховається від небезпеки під парасольками медуз.
Зростає ставрида дуже швидко. Через рік вона вже досягає 11-13 см, а через два вже здатна до розмноження. Живе ця риба до 7-10 років.
Ставрида на будь-який смак
Хоча ставриди водяться по всьому Середземномор’ю, 54% їхнього улову припадає саме на Чорне море. Це одна із основних промислових риб цього регіону. Ловити її найкраще восени, коли косяки ставрид активно харчуються, відновлюючи сили після нересту та готуючись до зимівлі.
М’ясо у ставриди ніжне, середньої жирності, не надто калорійне. Дрібні кісточки у ньому відсутня. Натомість присутні, характерні для морських риб, жирні кислоти групи «Омега-3», які позитивно впливають на роботу нашої серцево-судинної системи.
Готувати ставриду можна всіма відомими способами: запікати, коптити, смажити, в’ялити, маринувати, варити суп. Усім добре знайомі й консерви з цієї риби — як у маслі, і у томатному соусі. Ну, а снеки зі ставриди послужать доступною та зручною закускою до пива.
До речі, при приготуванні свіжої ставриди велику незручність завдає жорстка луска, яка міцно тримається на тілі. Тому перш, ніж братися за очищення луски, рибу не завадить ошпарити окропом.