Вобла - рибний магазин №1. Краща в'ялена риба!

Бичок, який пасеться на дні

Ззовні бичок настільки примітний, що його важко сплутати з іншими рибами навіть в вигляді консервів. Втім, в консервах відсутній головний об’єкт гідності бичка, за який він і отримав свою назву. А саме – велика “щокаста” голова з посадженими зверху опуклими очима. “Щоками” у бичка служать великі зяброві кришки, які здатні широко відкопилюватися.


Бичок, який пасеться на дні

“Повернули к нам бычки светло-рыжие бочки.
Не бодают, не мычат, а ныряют и молчат”.
(Е. Серова)

Лежить бичок, хитається …

Тіло у бичка обтічне, округле, витягнуте, поступово звужується до хвоста. Забарвлення – всіх відтінків сірого і коричневого – з розкиданими по тілу чорними плямами. Трапляються і зовсім чорні особини, яких на Донбасі кличуть “шахтарями”.

У бичка два високих спинних плавця. Грудні плавці розташовуються з боків тіла – вони розставлені в сторони і досить широкі.

Однак найнезвичайніші плавці – черевні. У бичка вони частково або повністю зростаються, утворюючи щось накшталт присоски. За допомогою такої присоски бичок “прикріпляється” на дно, щоб його не відносило з обраного місця під час прибою.

Хто зрозумів життя, той не поспішає…

Справа в тому, що наш герой по натурі – домосід. Недарма рибалки знають, що, якщо бички перестали клювати, потрібно змінити місце – швидше за все, тут ви вже всіх їх виловили.

Плавати на далекі відстані бичок не любить і, взагалі, як для риби, дуже малорухомий. Більшу частину життя він проводить на дні – у прибережній зоні або на віддалених від берега мілководдях (так званих “банках”).

Свою здобич бичок або знаходить у придонному грунті, або чекає в засідці (але, будьте впевнені – промахнувшись, він за нею ганятися не буде).

Харчуються бички молюсками, ікрою, мальками і іншою більш дрібною, ніж він сам, рибою (у тому числі і своїми родичами із сімейства бичкових).

Вкрай цікавою особливістю бичків є їх здатність тривалий час перебувати на повітрі. Все, завдяки тому, що крім зябрового дихання у цієї риби непогано розвинене шкірне дихання.

Бички на суші

Ще далі в цьому плані пішли близькі родичі бичкових – стрибуни – мешканці мангрових заростей Південно-Східної Азії. Стрибун не тільки здатний повзати по берегу і підійматися на прибережні рослини, а й вправно стрибати, відштовхуючись м’язистим хвостом.

Головне, періодично змочувати шкіру, щоб вона не висихала.

Бички Азово-Чорноморського басейну

Бички, взагалі, здатні легко пристосовуватися до різного середовища, і тому досить мінливі. Хоча батьківщиною бичків є теплі моря, вони прекрасно облаштувалися в прісних водоймах. Наприклад, бичок-кнут дістався з Чорного моря аж до Каховського та Дніпровського водосховищ.

У самих же Чорному і Азовському морях налічується до 30 видів найрізноманітніших бичкових.

Азовське море

Найбільшим є згаданий кнут. Ще його називають березник (за часом нересту), бичок-жаба (за особливо широкі зяброві кришки) або “лисий” (за відсутність луски на голові). Нижня щелепа у кнута видається вперед, а плавальний міхур відсутній.

Зазвичай цей вид досягає 35 см в довжину і ваги – 300-500 г. Трапляються і більш значні екземпляри, але такі випадки вкрай рідкісні. Наприклад, в 1997 році в Бердянській затоці виловили бичка довжиною 48 см і вагою 800 г.

В Азовському морі найчисленнішим є бичок-кругляк, який іноді дає там 9/10 всього улову. Від інших бичків кругляків відрізняє висока голова, маленький рот і характерна чорна пляма на першому спинному плавці. Він дрібніше кнута – його довжина зазвичай 15-20 см (максимум – 27).

На відміну від кнута і кругляка, бичок-зеленчак (він же – трав’яник) прісну воду не переносить. Воно і зрозуміло – цей вид переселився з Середземного моря в Чорне і Азовське відносно недавно. Свою назву він отримав за зеленувато-коричневе забарвлення, по якому розкидані більш темні плями, що зливаються. По плавцям проходять бурі і чорні смуги. Луска на зябрових кришках відсутня. Довжина – до 25 см.

Звичними для Азовського і Чорного морів є і такі види, як невеликий бичок-цуцик (його довжина – 7-11 см, а з ніздрів стирчать вирости-вусики) і бичок-піщаник (в порівнянні з іншими бичками, забарвлення його світліше, а голова не настільки велика).

Шлюбні наряди, ігри і “пісні”

Під час нересту самці бичків перетворюються на справжніх піжонів. Їх тіло стає чорним, черевце – світло-блакитним, а плавники прикрашаються яскравою окантовкою (на передньому спинному плавці вона помаранчева, на задньому – жовто-оранжева, на хвостовому – світло-жовта, а на черевному – біла).

Нерестяться бички там же, де і живуть – на дні. При цьому основна турбота про майбутнє потомство лягає на самця. Саме він будує для самки гніздо – або під камінням, або під мушлями, або в проритих на дні норах. Так як для кладки необхідна гладка поверхня, то самець  попередньо чистить гніздо, набираючи сміття в рот і виносячи його назовні.

Закінчивши “ремонт”, бичок починає “співати” серенади. Вираз “німий, як риба” – не про нього. Вібруючи головою і зябровими кришками, самець видає звуки схожі на квакання, скрип і верещання. У відповідь самка видає короткий писк, повідомляючи, що вона готова виконати подружній обов’язок.

Нерест бичка

Перевіривши стан гнізда, самка починає акуратно метати ікру, приклеюючи її на стінки або до стелі нори. Ікринки розміщуються щільно, але тільки в один ряд – щоб кожна отримувала доступ до кисню. Ікра у бичків дуже міцна. Щоб розчавити ікринки бичка-кругляка знадобиться вантаж масою 125-150 г (для порівняння, ікринці ставриди досить ваги в 0,1 г).

Закінчивши метати ікру, самка пливе геть, а самець залишається охороняти гніздо. Побачивши ворога, він грізно стовбурчить плавники і зяброві кришки – та ще й гарчить. Крім того, самець регулярно вентилює гніздо, забезпечуючи течію води помахами грудних плавців.

Життєвий цикл бичка недовгий. Наприклад, самці-кругляки дозрівають на третьому році життя і часто помирають вже після першого нересту.

Бичок-годувальник

Важко знайти людину, яка жодного разу в житті не куштувала бичка. Незважаючи на досить скромні розміри, м’ясо у бичка смачне, щільне, без дрібних кісток, багате білком і корисними мікроелементами.

Свіжих бичків можна цілком посмажити на сковорідці або зав’ялити до пива. У радянські часи консерви “Бички в томатному соусі” (їх робили з бичка-кругляка) були улюбленою закускою до горілки. По-перше, вони широко продавалися. По-друге, коштували лише 33 копійки.

Жарений бичок
Не дивно, що ловля бичків не втрачає своєї популярності до цих пір – тим більше, що ловити їх відносно легко.

Цю рибу навіть вшанували двома пам’ятниками з красномовними назвами. Один – “Бичок-цар Азовського моря” знаходиться в Єйську, а другий – “Бичок-годувальник” на набережній Бердянська (кажуть, ця риба була одним з головних джерел харчування у важкі часи Великої Вітчизняної війни).