Ікра червона та чорна – делікатеси, про які складають легенди. Хто з’явився раніше, що цінується більше, що смачніше та солідніше. Щоб мати свою думку, потрібно спробувати все самому. А ми просто розповімо про кожну.
З головою до початків
У старшого покоління асоціації з червоною та чорною ікрою. У пізньому СРСР цей продукт став справжнім дефіцитом та символом розкоші.
Можливо, хтось пам’ятає плакат Андрія Логінова 1997 року, де на тлі червоної ікри чорною ікрою було викладено напис: «Життя вдалося». Свідкам епохи «первинного накопичення капіталу» не треба було пояснювати, що це — пряме посилання на відомий анекдот:
У ресторані п’яний “новий московит” спить обличчям у мисці з чорною ікрою. Його помічає колишній однокласник, плескає по плечу і запитує:
– О, Васю, привіт! Скільки років скільки зим! Як життя?
“Новий московит” насилу піднімає, забруднене ікрою, обличчя і вимовляє одне тільки слово:
– Вдалася.
Після чого знову падає обличчям у миску.
До речі, щоб придбати матеріал для створення свого плаката, Логінову довелося викласти немаленьку, на той час суму — 300 доларів.
Ікра на виживання
Ікра (або, як її називали в Середні віки, «риб’ячі яйця») може бути найрізноманітнішою: дорогою та дешевою, їстівною та отруйною (особливо небезпечна ікра таких риб, як маринка, вусач чи осман), дрібної та великої (від 0, 6 мм у тюльки до 7 мм – у сьомги).
Також сильно варіює кількість ікри, яка виробляється однією самкою. Наприклад, якщо гренландська полярна акула виробляє лише близько 500 ікринок, то місяць-риба – до 300 мільйонів!
Якісь риби кидають ікру в затишних місцях, інші ж — будують якусь подобу гнізда. Наприклад, форель та лосось закопують ікру в ямці, а гольян навіть укриває її купою камінчиків.
Батьки сімейства
Гніздо трихиглої колюшки і зовсім схоже на пташине. Воно свите з водяних рослин і має круглий вхід. До речі, таке гніздо в’є не самка, а самець. Більше того — після того, як ікра відкладена, «батько сімейства» не поспішає забратися геть. Він залишається на сторожі гнізда – відганяє від нього хижаків, а також регулярно чистить та вентилює, наздоганяючи плавниками свіжу воду.
Подібна поведінка самців у риб не рідкість.
Ще більш відповідальний папашка — самець морського коника. Він не просто охороняє ікру, а буквально виношує її в сумці, розташованій біля основи хвоста. Тому, спостерігаючи процес запліднення, недосвідчена людина може легко сплутати – хто у коників якої статі. Справа в тому, що саме самка коника випускає довгий яйцевод і буквально занурює його в отвір батькової сумки. От і плаває самець «вагітним», поки мальки не виведуться і сумка лусне.
Самці інших видів можуть носити ікру зовні тіла, приліпивши її на черево (як аспредові соми) або на виріст чола (куртусові риби).
Однак найбільш героїчно надходять самці деяких видів американських сомів. Вони просто… заковтують запліднену ікру і виношують її у шлунку. Зрозуміло, у цей період самці нічого не їдять, щоб шлунок, не дай боже, не почав функціонувати. Оце ступінь відповідальності! Ось це – чоловічий героїзм!
Ікра на поїдання
В основному популярні три види ікри.
Перша — найцінніша і найдорожча — чорна ікра, яку виробляють осетрові риби (осетр, білуга, стерлядь, севрюга, шип).
Червона ікра помітно дешевша та доступніша. Її беруть від лососевих: горбуша, кета, кижуч, нерка, форель, сьомга.
Їстівну ікру інших видів риб називають частковою. Зазвичай вона має світлий жовтуватий колір та найнижчу ціну. До частинкових риб відносять щуку, сазана, оселедець, воблу, сига та ін.
Як правило, ікру їдять солоною. Причому ціна її залежить ще й від способу приготування.
Найдешевша і низькоякісна – ікра ястична. Її засолюють практично відразу після розтину риби. Без попередньої обробки прямо разом з ястиком. Зазвичай для цього використовують дрібну або недозрілу ікру.
Найдорожчою ж є ікра зерниста. Її отримують, протираючи сиру ікру на ґратах. Так ікринки очищаються від ястика і виходять приблизно однакового розміру. Вони не злипаються і мають гарний вигляд окремих зерен.
Середнє положення між зернистою і ястичною ікрою займає паюсна ікра. При її виготовленні ікру не тільки засолюють, а й дають їй обвітритися, постійно перемішуючи. Після цього цю суміш свіжих і підсохлих ікринок пресують, і вона надходить на ринок у вигляді брикетів, які можна різати ножем. Паюсна ікра може бути лише чорною, із червоної її не роблять.
Для кожного сорту литки існує своя стадія зрілості. Рибалки виділяють шість таких стадій. Як правило, 2-а стадія годиться для виготовлення ястичної ікри, 3-я – для паюсної, а 4-а – для зернистої.
Червона, чорна, жовта (вона ж часткова). М’яка чи пружна, бурштинова чи яскрава червона. Ікра може бути різною, але завжди корисною. Вона завжди створює настрій свята, який би день тижня та місяць року не був. Відкриваєш баночку, і відразу хочеться ігристого або чарочку. Відразу хочеться думати про хороше, дзвонити близьким, які далеко. Одразу хочеться жити!